Pouce Orteil (pouce) wrote,
Pouce Orteil
pouce

  • Mood:
  • Music:

Рецензия на книгу Владимира Аренева "Бісова душа, або Заклятий скарб"


Решил поучаствовать в конкурсе рецензий Юкон-2013. По условиям конкурса выкладываю у себя в ЖЖ рецензию на книгу: Володимир Арєнєв. Бісова душа, або Заклятий скарб. – Київ: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2013. – 220 с. (рецензия на украинском языке).



Братство скриньки, або Повернення характерника

   Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, що спеціалізується, насамперед, на науковій літературі, зробив українським читачам несподіваний приємний подарунок – видав у чудовому оформленні (можна навіть сказати – оздобленні) повість-фантазію Володимира Арєнєва “Бісова душа, або Заклятий скарб”.

   Це вже четверте видання повісті з 2003 року (третє українською мовою), що в наші часи велика рідкість і свідчить про те що “Заклятий скарб” варто прочитати. Особливо, якщо врахувати, що повість не просто перевидається, а допрацьовується автором, тобто перед нами не третє стереотипне видання, а третя версія твору – доповнена і перероблена. У передмові до нової версії автор пише: “я сподіваюся, що ця редакція – а вона дуже суттєво відрізняється від попередніх – принаймні наблизилася до умозірного ідеального образу того, що я хотів написати у травні 2001-го”. Як людина, яка читала дві попередніх версії, маю сказати, що ці сподівання виправдались. Певна річ, деякі недоліки залишились, але ж досконалість не має меж, і в якийсь момент треба просто зупиняти процес поліпшування (та й критикам легше шукати хиби).

   Слід відзначити, що повість Володимира Арєнєва належить до тих рідкісних, якщо не унікальних, в наш час творів, які створені з використанням української міфології та демонології. Склалася парадоксальна ситуація: українські читачі з великим задоволенням читають слов’янську фентезі, створену авторами Росії та Польщі; лунають заклики до українських авторів фентезі наслідувати приклад класиків, які з великим успіхом використовували розкішний вітчизняний фольклорний матеріал (в 2011 році задля стимуляції цього процесу навіть проводився конкурс “Днів фантастики у Києві”), але письменники-початківці воліють використовувати міфологію західноєвропейську, особливо в толкінівському варіанті. Чому так відбувається? Скоріш за все справа в тому, що західноєвропейські міфічні істоти докладно описані, систематизовані, розкладені по поличках і готові до негайного вжитку, а у випадку міфології української ми маємо здебільшого напівфабрикати наукових та науково-популярних видань, які потребують додаткової обробки для споживання пересічним читачем. А “зайвих” зусиль ніхто не любить.

   Однак Володимир Арєнєв не побоявся труднощів, і не лише проштудіював відповідну літературу, але й творчо переосмислив отримані знання, створивши на основі народних уявлень свій власний фентезійний світ, багато в чому схожий, але не тотожний тому, який ми знаємо в основному з класичної літератури, народних казок та публікацій у засобах масової інформації пари останніх десятиліть. Світ органічний і логічний, такий, що людині, яка не цікавилась спеціально співвідношенням Яві, Нави і Вирію та різновидами нежиті й нелюді, він має здаватись цілком автентичним. Вовкулаки, упирі, берегині, баба Яга – чи не правда – знайомі з дитинства персонажі? В процесі читання, однак, виявляється, що насправді не такі вже й знайомі, але не буду псувати читачам можливості самим відчути когнітивний дисонанс.

   Певна річ, при таких персонажах головний герой не може бути пересічною людиною. І не є. Андрій Ярчук – козак-характерник, такий собі козацький чаклун, який вміє лікувати і навіть повертати з того світу, перекидатись на різних тварин, відводити очі та багато чого іншого.

   Починається повість з того, що Андрій прощається з козацьким життям, та іде в Межигірський монастир – доживати в спокої мирної обителі. Але тихе життя триває недовго. Вночі до Андрія приходить загадковий незнайомець, якому Ярчук свого часу заборгував, і дає йому завдання, для виконання якого слід пройти довгий шлях, частина якого пролягає через потойбіччя. Несучи при цьому за плечима коштовну скриньку, яку не можна відкривати.

   Андрій повертається у мир і вирушає в подорож, сподіваючись лише на свої вміння, шаблю та козацького коня, але по дорозі поступово обростає несподіваними супутниками, бажаними й небажаними, людьми і нелюдями, навіть нежиттю та умовно живими чарівними артефактами. Схоже на дитячу казку, але...

   Досить поширена думка, що якщо одним з персонажів твору є дитина (а в “Заклятому скарбі” такий герой є), цей твір – дитячий. Причому призначений для дітей саме того віку, який має зазначений персонаж. Певна річ, діти середнього і навіть молодшого шкільного віку можуть читати повість, і вона їм, скоріш за все, сподобається, але це, все ж таки, не казка, а фєнтезійна повість і за зовнішнім пригодницьким сюжетом приховано багато речей, які діти (та хіба ж лише діти?) просто не помітять через брак знань та життєвого досвіду.

   Зауважу, що автор потурбувався не лише про любителів пригод, фольклору та прихованих відсилань. В новій редакції з’явилося кілька “великодніх яєць”, або, як називають їх любителі комп’ютерних ігор, “пасхалок” – більш-менш прозорих натяків на якісь персоналії, чи обставини нашого часу (ніякої актуальної політики – виключно культурне життя), пошук та розшифрування яких має принести уважному читачеві додаткове задоволення. Не буду псувати цього задоволення, полишаючи пошук самим читачам (хоча одну з таких “пасхалок” наполовину викрито у післямові, але ж ми не читаємо післямов до самого твору, чи не так?).

   Як я вже писав, книжка чудово оформлена. Біля чотирьох десятків кольорових ілюстрацій художника Олександра Продана органічно вписуються в текст і доповнюють його. Думаю, художника цілком можна вважати повноправним співавтором якщо не тексту, то книги як такої. Саме тому, книжку варто не просто прочитати, а саме придбати, бо її приємно взяти до рук і неквапом гортати сторінки, а якщо, раптом не сподобається текст, просто роздивлятись ілюстрації. Врешті решт її не соромно подарувати другові і навіть шефові. Коротше кажучи, приємного вам читання та споглядання.






P.S. Ця ж рецензія на сайті "Буквоїд".
Ця ж рецензія на сайті "Зоряної фортеці".
Ця ж рецензія на сайті "Лавка чудес".

P.P.S. Эта же рецензия на русском языке на Самиздате.
Эта же рецензия на русском языке на Фантлабе.
Tags: литература, отзыв
Subscribe

  • Тема для конспирологов

    Не знаю, обращал ли кто-то раньше серьёзное внимание на стихотворение Чуковского "Тараканище". Читали-то его, уверен, все, но появление гигантского…

  • Отсмотрено за едой - 411

    В рамках ознакомления с европейскими сериалами отсмотрел квазиисторический драматический сериал "Октоберфест: Пиво и кровь" (Oktoberfest: Beer &…

  • Отсмотрено за едой - 410

    Отсмотрел криминально-драматический сериал "НольНольНоль" (ZeroZeroZero), Италия, 2020 г. Мрачная и жестокая история поставки крупной (пять тонн)…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments